ВІЛ/СНІД

До недавно відкритих і описаних форм інфекційних хвороб відносять СНІД (синдром набутого імунодефіциту). Ця інфекція поширена на всіх континентах Землі і дає десятки тисяч захворювань, про які ще недавно не було нічого відомо.

СНІД - одна з найтрагічніших проблем, з якою зіткнулося людство в нинішньому столітті. Багато що про СНІД вже відомо. Але кожний день приносить нову інформацію, яка стає старою, не встигнувши іноді стати відомою навіть спеціалістам. Швидко зростає кількість інфікованих, що захворіли і загинули від СНІДу.

Жодна людина в світі не застрахована від ВІЛ-інфекції (віруса імунодефіциту людини). Потрапляючи в організм людини, він викликає смертельне інфекційне захворювання, яке називається терміном «ВІЛ ВІЛ/СНІД- інфекція», який прийнято в міжнародній практиці. Хвороба протікає довго, має декілька стадій, останню з яких з різноманітними клінічними проявами позначають терміном СНІД. У кожному випадку СНІДу виявлялось глибоке ураження імунної системи, а саме її недостатність, тому в назву включили означення «імунний дефіцит». Оскільки він виникає в якийсь момент життя, а не при народженні, його назвали «набутим».

Факти свідчать: серед країн - членів СНД Україна займає друге місце після Росії за кількістю інфікованих ВІЛ.

У даний час відомі такі шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

* при статевому контакті з інфікованою людиною незалежно від його способу;

* при переливанні ВІЛ/СНІД крові зараженого ВІЛ донора, пересадці його органів і тканин (кістковий мозок, роговиця, серцевий клапан, нирки тощо);

* при неодноразовому вживанні брудних голок і шприців наркоманами, проколюванні вух, нанесенні татуювання;

* при пошкодженні шкірних покриттів, або слизових оболонок медичним інструментарієм,який заражено при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами або органами;

* від інфікованої матері плоду під час вагітності, родів або при годуванні грудним молоком.

ВІЛ не передається побутовим шляхом: через потиск рук, через посуд, їжу та предмети туалету, постільну або настільну білизну, монети і паперові гроші, через воду, повітря, іграшки, предмети вжитку, дверні ручки, поручні в транспорті, спортивний інвентар і ін.

Переконливим доказом того ВІЛ/СНІД, що ВІЛ не передається побутовим щляхом, є та обставина, що в цьому випадку неможливо було б виділити якісь певні групи ризику, а ВІЛ інфекція вражала б однаково всіх. Відсутні відомості і про те, що вірус може передаватись і повітряно-крапельним шляхом.

Не підтвердилась роль кліщів, комарів, вошей та постільних клопів як переносників вірусу СНІДу. Це пояснюється біологічними особливостями вірусу, його нездатністю до розмноження в організмі різних комах, швидкою інактивацією при потраплянні всередину, наприклад, комара.

Як і кожне інфекційне захворювання, ВІЛ-інфекція проходить декілька стадій, які змінюють одна одну. Після зараження, момент якого встановити досить важко, настає так званий інкубаційний прихований ВІЛ/СНІД період. Він може тривати 3...6 тижнів, а потім настає гостра фаза ВІЛ-інфекції.

Найчастішими проявами хвороби є підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, ангіна, висипання на обличчі, на тулубі у вигляді рожевих або червоних плям, розлад травлення, головний біль і ін. Цей стан триває від 2 до 4 тижнів і проходить без будь-якого лікування. Антитіла ВІЛу в цей момент ще не визначаються, а з’являються лише через 1,5 ... 3 місяці після закінчення гострої фази, а тому, в більшості випадків, інфекція на цій стадії не діагностується.



За фазою гострої інфекції настає фаза безсимптомної інфекції. Виявити присутність вірусу можна лише за допомогою спеціальних лабораторних ВІЛ/СНІД досліджень, але вірусоносій вже небезпечний для здоров¢я інших людей. Цей період триває до 3...5 років і більше. У цей час людина почуває себе здоровою, але залишається джерелом інфекції. У цей період можлива поява деяких ознак прогресування хвороби: збільшуються периферичні лімфатичні вузли.

Настає період “персистуючої генералізованої лімфоаденопатії”. Тривале збільшення лімфовузлів змушує хворого звернутись до лікаря. Ця стадія може тривати декілька років. У цей період ще не пізно звернутись до лікаря, спеціалісти сповільнять погіршення стану імунної системи.

Наступною стадією є стадія вторинних захворювань. До збільшення лімфовузлів приєднуються такі ознаки, як розлад шлунку, тривале (близько 1 місяця) підвищення температури тіла ВІЛ/СНІД, зменшення маси тіла досягає 10% і більше. Спостерігається швидка втомлюваність, нічна пітливість, різноманітні вторинні інфекції, викликані вірусами, бактеріями чи найпростішими, розвиток пухлин, поява симптомів ураження нервової системи і психічних порушень свідчать про те, що настає фінальна стадія хвороби - СНІД.

На цій стадії зусилля лікарів спрямовані на те, щоб полегшити страждання хворого.

У даний час медицина не має засобів, які б дали можливість вилікувати людину від СНІДу, але вдалось розробити методи лікування, які зупиняють розвиток хвороби.

До того часу, поки вчені не знайдуть ефективних засобів профілактики лікування СНІДу, запобігти його поширенню можна лише, змінивши власну поведінку.

Смог

Смог – це забруднення атмосфери внаслідок інтенсивного надходження ВІЛ/СНІД пилу, диму, вихлопних і промислових газів, інших продуктів у вигляді дрібнодисперсних частинок, газів, що мають вигляд буруватого туману. Велика задимленість, що за своєю дією подібна до смогу, виникає також при великих лісових пожежах, наприклад, у Москві влітку 2002 р. Смог та задимленість викликають у людей загострення хронічних легеневих захворювань, погіршення самопочуття, спричиняють певні матеріальні збитки, пов’язані з видаленням нальоту на обладнанні, розміщеному на вулиці, вікнах тощо.

Виділяють три шари смогу:

² нижній, розміщений у приземних шарах повітря. Він утворюється в основному від вихлопних газів транспорту та перерозподілу піднятого в повітря пилу;

² другий шар утворюється через викиди опалювальних систем ВІЛ/СНІД, розташовується на висоті близько 20–30 м над поверхнею землі;

² третій шар розміщується на висоті 50–100 м та більше, утворюється, в основному, внаслідок викидів промислових підприємств. Смог досить токсичний.

Блискавка

Блискавки та розряди в тій чи іншій мірі пов’язані з речовиною у стані плазми. Існує три види блискавок: лінійні (рис. 2.14), четочні та кульові. До цього ж класу відноситься коронний розряд або неповний розряд, який ще називають "вогнями Святого Ельма".

Лінійні блискавки досліджені найкраще. Вони виникають при зростанні напруженості електричного поля між хмарами і землею. Величина напруженості електричного поля Епр залежить від тиску газу (р) за формулою Пашена Епр/р = const, тому для повітря і атмосферного ВІЛ/СНІД тиску необхідна для виникнення блискавки напруженість складає Епр = 3 • 106 B/м. Земля в цій системі заряджається позитивно, а хмари — негативно. Причому напруга становить близько U = 109 В. Енергія зарядженої системи "земля—хмари" вираховується за формулою W = 1/2 - CU2 і становить 1011 Дж.

Параметри лінійних блискавок становлять:

~ довжина — не більше 10 км;

~ діаметр каналу — до 40 см;

~ сила струму — 105 – 106 А;

~ час одного розряду блискавки — 10-4 с;

~ температура в каналі блискавки до 10 000°К.

Удар блискавки, внаслідок її термічної і електро­динамічної дії, може спричинити травми і загибель людей, руйнування споруд, пожежу. Найбільші руйнування виникають від удару блискавки в наземні об'єкти при відсутності громовідводу чи ВІЛ/СНІД інших добрих провідників між місцем удару і землею. При ударі блискавки, від електричного пробою в матеріалі виникають канали, в яких утворюється висока температура і частина матеріалу випаровується з наступним вибухом і пожежею. Крім прямої дії блискавки, під час удару можливе виникнення великих різниць електричних потенціалів між окремими предметами, що може призвести до ураження людей електричним струмом.

Захист від блискавок здійснюється за допомогою громовідводів, якими відповідно до норм і правил оснащуються всі будинки і споруди. Ступінь захисту залежить від призначення будинку або споруди, інтенсивності грозової діяльності в даному районі й очікуваної вірогідності ураження об'єкта блискавкою.

Четочні блискавки трапляються значно рідше ВІЛ/СНІД і являють собою особливий вид лінійної блискавки, яка за рахунок пінч-ефекту під час розряду розпадається на невеликі круглі, або напівкруглі сегменти чи ряд областей, що світяться, розділені темними перетяжками. Пінч-ефект виникає при стисканні плазми каналу блискавки власним імпульсним магнітним полем, що виникає під впливом струму блискавки.

Кульові блискавки — найменш досліджений вид блискавок, так як змоделювати їх у лабораторних умовах не вдається. Про кульові блискавки відомо, що вони зароджуються при ударі потужних лінійних блискавок, мають діаметр близько 30 см, їх світлове випромінювання приблизно дорівнює 100 Вт лампочці, світловий потік ≈ 1400 люмен, теплове випромінювання невелике, швидкість пересування 3–5 м/с, іноді до 10 м/с ВІЛ/СНІД, енергія, що виділяється під час вибуху становить близько 10000 Дж. Кульова блискавка часто притягується до металевих предметів, її розпад відбувається у більшості випадків вибухом, але може просто згасати та розпадатися на частини.

Вибух кульової блискавки не потужний, проте може викликати опіки, небезпеку становлять предмети, що зірвані вибухом. Результатом дії кульової блискавки може бути пожежа.

Особиста безпека під час зустрічі з кульовою блискавкою — сидіти або стояти нерухомо, спостерігаючи за нею. Якщо блискавка наблизилася, можна подути на неї, вчені вважають, що маючи невалику вагу та значну парусність, блискавка відлетить. У будь-якому випадку необхідно відійти якнайдалі від кульової блискавки, тому ВІЛ/СНІД що "поведінка" блискавки непередбачувана.

Коронний розряд, що в обіході називають "вогнями Святого Ельма" — неповний електричний пробій газового проміжку. Він з’являється під дією атмосферної електрики на верхівках шпилів, дерев. Коронний розряд може викликати значні втрати струму на лініях електропередач, тому при їх спорудженні враховують можливість виникнення коронного розряду.

&? ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Охарактеризуйте сфери навколишнього середовища — атмосферу, гідросферу, літосферу, біосферу.

2. Порівняйте побутове та виробниче середовище за рівнем небезпечного впливу.

3. Якими ознаками характеризуються негативні фактори?

4. Сформулюйте визначення гранично допустимого рівня (ГДР) фактора.

5. Наведіть класифікацію негативних факторів за характером дії на людину.

6. Наведіть приклади негативного впливу механічних факторів та вкажіть способи ВІЛ/СНІД захисту від них.

7. Охарактеризуйте негативну дію шуму на людину. Назвіть засоби захисту від надмірного шуму.

8. Який негативний вплив можуть створити термічні фактори, наведіть чинники, що супроводжують їх?

9. Наведіть класифікацію негативних хімічних факторів, вкажіть їх негативний вплив та способи захисту від них.

10. Які методи застосовуються для оцінки небезпек?

11. Поясніть методику розрахунку можливості допуску працівників до роботи при наявності у повітрі кількох хімічних речовин.

12. Дайте визначення терміна “надзвичайна ситуація”.

13. Назвіть основні ознаки надзвичайної ситуації.

14. Наведіть класифікацію надзвичайних ситуацій відповідно до характеру подій.

15. Як поділяються надзвичайні ситуації за масштабом та глибиною впливу?

16. Охарактеризуйте ознаки, за якими надзвичайну ситуацію за масштабом відносять до ВІЛ/СНІД певного рівня.

17. Охарактеризуйте вражаючі фактори надзвичайних ситуацій.

18. Назвіть причини виникнення природних надзвичайних ситуацій.

19. Вкажіть наслідки надзвичайних ситуацій.

20. Дайте визначення термінам “стихійне лихо”, "небезпечне природне явище", катаклізм", охарактеризуйте їх.

21. Назвіть види стихійних лих та наведіть приклади.

22. Якими загальними закономірностями характеризуються всі природні небезпеки?

23. Охарактеризуйте кожну надзвичайну ситуацію (бурю, ураган, смерч, землетрус, зсув, повінь, пожежу, біологічні надзвичайні ситуації), вкажіть її причини, вражаючі фактори, масштаби, особливості, небезпеку на території України, методи захисту.

24. Охарактеризуйте шкалу Ріхтера та шкалу МSK-64.

25. Назвіть види мікроорганізмів та приклади інфекційних захворювань, що можуть бути викликані ними.

26. Які заходи застосовують у разі поширення інфекційних захворювань?

27. Зробіть аналіз системи ВІЛ/СНІД попередження, запобігання та реагування на надзвичайну ситуацію кожного виду.

28. Які заходи вживають для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації та її наслідків?


Розділ 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах.1.

3.1. Види та причини виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру

Техногенні надзвичайні ситуації виникають у результаті раптового виходу з ладу машин, механізмів та агрегатів, що супроводжується значними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним чи біологічним зараженням місцевості, які призвели чи можуть призвести до значних матеріальних втрат та враження чи загибелі людей.

Аварія— небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій ВІЛ/СНІД території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа— велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Великі аварії, які виникають на промислових об'єктах, транспорті тощо, за обсягами руйнування, людськими жертвами, а також за характером післядії на людей, тварин і рослини часто дорівнюють або й перевищують дію зброї масового ураження.

Основні види аварій та катастроф:

- транспортні,

- пожежі,

- вибухи,

- руйнування споруд,

- руйнування обладнання,

- руйнування з порушенням енерго-, водо-, тепло- та інших систем життєзабезпечення населення та виробництва ВІЛ/СНІД,

- аварії систем зв’язку та телекомунікацій,

- аварії на очисних спорудах,

- гідродинамічні аварії,

- руйнування з викидом радіоактивних речовин,

- руйнування з викидом отруйних речовин,

- руйнування з викидом небезпечних мікроорганізмів.

Характер наслідків аварій і катастроф залежить від їх виду, масштабів, заселеності території, геолого-географічних умов та інших особливостей.

Основними причинами аварій є:

² недосконалість конструкцій, в т. ч. невідповідність проектних рішень вимогам техніки безпеки;

² порушення будівельних норм при спорудженні об'єктів і монтажі технічних систем;

² розробка технологічного процесу виробництва без врахування всіх можливих явищ та хімічних реакцій;

² порушення технологічного процесу виробництва;

² слабкий контроль за технологічним процесом та станом виробництва в цілому;

² недотримання правил ВІЛ/СНІД експлуатації обладнання, машин, механізмів і транспорту;

² недотримання правил зберігання та використання агресивних, вибухо- і пожежо-небезпечних речовин;

² фізичне старіння механізмів, споруд та матеріалів;

² поломка приладів, особливо навігаційних при транспортних аваріях;

² аварії на сусідніх підприємствах, лініях електропередач, газопроводах і комунальних мережах;

² стихійні лиха;

² тероризм;

² безвідповідальне відношення до справи, халатність;

² недотримання правил техніки безпеки;

² складні метеорологічні умови, особливо при транспортних аваріях.

Уражаючі фактори аварій та катастроф:

² вибух;

² пожежа;

² затоплення;

² отруєння людей;

² завали виробничих будівель і споруд;

² ураження людей електричним струмом.

В Україні щорічно відбувається близько 500 надзвичайних ситуацій техногенного характеру, в яких гине близько 400 і страждає від різноманітних ушкоджень — 500 осіб. Більшість із надзвичайних ВІЛ/СНІД ситуацій мають місцевий та об’єктовий характер. На ситуації загальнодержавного рівня припадає близько 1 %, а регіонального — 4 % від загальної кількості аварій. Розподіл аварій за видами приведено на рис. 4.1.

Найпоширенішими надзвичайними ситуаціями є пожежі та вибухи. Найбільш вибухонебезпечними виробництвами є шахти, цукрові, мукомельні, деревообробні підприємства, характерною особливістю яких є велика кількість пилу. Пил з розміром частинок менше 0,5 мм у суміші з повітрям за своїми вибуховими характеристиками наближаються до вибуху парів палива чи газової суміші. Вибухи вугільного пилу періодично стаються на шахтах, в т. ч. українських.

Понад 1/3 усіх зареєстрованих випадків вибуху пилу сталися на деревообробних підприємствах, 1/4 випадків — це вибухи на підприємствах харчової та олійної промисловості ВІЛ/СНІД. У 1974 р. на Бременській борошняній фабриці стався вибух, який повністю зруйнував будівлі і спричинив загибель людей.

Середньорічні прямі збитки, завдані надзвичайними ситуаціями техногенного походження в Україні, оцінюються у 200 млн. грн. Співвідношення збитків від техногенних НС приведено на рис. 3.2.

3.2. Гідродинамічні аварії

Гідродинамічні аварії (прорив гребель, шлюзів тощо) можуть призвести до катастрофічних затоплень значних територій з масовими втратами серед населення і серйозними господарськими збитками. Особливо масштабними можуть бути результати таких аварій на водосховищах Дніпровського каскаду. Фахівцями встановлено, що у разі зруйнування греблі Київської ГЕС тільки в межах Києва зона затоплення може становити 42 кв. км з населенням 400 тис. осіб.

Найбільшу небезпеку ВІЛ/СНІД може становити аварія на Кременчуцькому гідровузлі, об'єм водосховища якого 13,5 кв. км, а гребля частково земляна. За підрахунками, у разі зруйнування греблі Кременчуцької ГЕС через 19,5 год. хвиля прориву досягне меж Запорізької області, а через 20,5 год. — греблі Дніпровської ГЕС. Протягом трьох годин буде відбуватися наповнення водосховища (об'єм його 3,33 кв. км) і, в разі досягнення позначки рівня води 51,4 м, гребля може зруйнуватися. Внаслідок цього може бути затоплено 605 кв. км території області з населенням 400 тис. осіб (частина території чотирьох районів м. Запоріжжя і чотири сільських райони).

Катастрофічні затоплення і проривні паводки можуть статися також у разі порушення цілісності гребель малих водосховищ, яких ВІЛ/СНІД на території України понад 2 тисячі.

Характерним для катастрофічного затоплення у разі руйнування гідроспоруд є значна швидкість поширення (3–25 км/год.), висота (10–20 м) та ударна сила (5–10 т/см2) хвилі прориву, а також швидкість затоплення всієї території. Загальна площа катастрофічних затоплень може досягати 8294 кв. км, до якої входять 536 населених пунктів та 470 промислових об'єктів.

3.3. Аварії на пожежонебезпечних об’єктах

В Україні діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів (ВПНО), на яких знаходиться понад 13,6 млн. тон твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин (ВПНР). Щорічно на Україні стається майже 100 значних аварій, що супроводжуються людськими втратами та значними матеріальними збитками. Кожну годину у вогні гине одна ВІЛ/СНІД людина й близько 20 осіб отримують опіки.

Переважна кількість ВПНО розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохі­мічні, металургійні та машинобудівні підприємства. Функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафто-, газопромисли і вугільні шахти, у тому числі надкатегорійні за метаном та вибухонебезпекою вугільного пилу. Середня глибина розробки наблизилася до 700 м, а на 35 шахтах вона досягла 1000–1300 м. Близько 90% шахт — газові, 35% — небезпечні через раптові викиди вугілля, породи та газу, 70 % — через вибухи викидів вугілля, 30% - через самозаймання вугілля. До підвищення небезпеки на шахтах призводить безвідповідальне ставлення до правил техніки безпеки та старіння виробничих фондів.

За ступенем ВІЛ/СНІД вибухо- та пожежонебезпечності всі ВПНО діляться на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Категорія А. Використовуються речовини, спалах або вибух яких може статися в результаті дії води чи кисню повітря; рідини з температурою спалаху па­ри 28°С та нижче; горючі гази, що вибухають за їх наявності у повітрі від 10 % і менше до його загального об'єму (деякі фабрики штучного волокна, хімічні цехи фабрик ацетатного шовку, воднезаправочні станції, бензино-екстракційні цехи, склади бензину тощо).

Категорія Б. У виробництві застосовуються рідини з температурою спалаху пари від 28°С до 120°С; горючі гази, нижня межа вибуху яких вища ВІЛ/СНІД ніж 10% до загального об'єму повітря; горючі волокна або пил у такій кількості, що утворюють з повітрям вибухонебезпечну суміш (цехи виготовлення і транспортування вугілля та деревинного борошна, розмельні відділення млинів, цехи обробки каучуку, виготовлення цукрової пудри, мазутні господарства електростанцій тощо.).

Категорія В. Обробляються або застосовуються тверді горючі речовини та матеріали, а також рідини з температурою спалаху пари, що перевищує 120°С (лісопильні, деревообробні, столярні, трикотажні, швейні підприємства, елеватори, смолопереробні цехи, закриті вугільні склади тощо.).

Категорія Г. Обробляються негорючі речовини та матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані з виділенням променевого тепла, систематично утворюються іскри та полум'я, а також спалюється тверде ВІЛ/СНІД, рідке і газоподібне паливо (ливарні та плавильні цехи, кузні, головні корпуси електростанцій тощо).

Категорія Д. Обробляються негорючі речовини та матеріали у холодному стані (механічні цехи холодної обробки металу, насосні станції для перекачування негорючих рідин тощо).

На промислових підприємствах можуть утворюватися окремі (в окремій будівлі чи споруді) або суцільні пожежі (коли всі чи більшість будівель та споруд, що займають значну площу, охоплені полум'ям). Вогнища пожеж під час їх виникнення на ВПНО, особливо категорій А та Б, можуть бути причиною пожеж у міській забудові. Небезпека посилюється тим, що велика кількість горючих речовин є токсичними або під час їх згорання утворюються ВІЛ/СНІД токсичні речовини, що прирівнюються до СДОР.

Тому під час пожеж небезпекою для людини є:

- прямий контакт з розжареними предметами та відкритим вогнем;

- висока температура повітря;

- наявність високої концентрації СО2 та СО та ряду токсичних речовин, що утворюються під час горіння.

Це призводить до виникнення опіків різного ступеня важкості, а у разі аварій на хімічно небезпечних об’єктах — хімічні опіки та отруєння СДОР.

3.4. Надзвичайні ситуації на об’єктах комунального господарства

Аварії на об’єктах комунального господарства приносять не тільки прямі збитки, але й збитки, пов’язані з організацією життєзабезпечення населення, санітарно-епідеміологічними заходами, забрудненням навколишнього середовища тощо.

В результаті забруднення підземних вод ВІЛ/СНІД майже половина водопровідної води має відхилення від стандарту.

Значна кількість аварій виникає в системах життєзабезпечення, де 12% теплових мереж перебувають у ветхому та аварійному стані, з них 32% повністю вичерпали терміни експлуатації. 22% від загальної кількості установлених котлів (енергоустановок) експлуатуються понад 20 років, майже 30% каналізаційних мереж відносяться до аварійних, близько 30% комунальних мереж водопроводів знаходяться в аварійному стані. Нині вже вичерпано встановлений термін експлуатації понад 12 тис. км газорозподільних мереж.

Кількість аварій на водопровідних мережах України перевищує відповідний їх рівень у країнах Європи. Частота пошкоджень на водопровідних мережах становить 0,2 події за рік на кілометр мережі, а на каналізаційних мережах — 0,3 події за рік на кілометр, тобто щороку ВІЛ/СНІД на кожному відрізку в 5 км водопроводу та 3 км каналізації стається аварія.

Надзвичайні ситуації часто виникають через руйнування будівель та споруд. Сьогодні 115 тис. об’єктів будівництва потребують оцінки їх технічного стану, визнані непридатними 1800 об’єктів та 700 км інженерних мереж.

Відпрацювали свій ресурс і потребують заміни значна кількість несучих металевих та залізобетонних конструкції у промисловості, обладнання, в. т. ч. 80 % енергоблоків електростанцій. Незадовільний стан спостерігається на електричних мережах близько 50 тис. км, яких потребують заміни. Несприятливі погодні умови 26 листопада 2000 року призвели до загальнодержавної надзвичайної ситуації, коли іній та обледеніння зруйнували лінії електричних мереж та опори у дванадцяти областях України.

3.5. Транспортні ВІЛ/СНІД надзвичайні ситуації

На транспорті трапляється найбільша кількість надзвичайних ситуацій техногенного характеру з найбільшою кількістю постраждалих та загиблих. За 1997-2000 роки сталося 537 транспортних надзвичайних ситуацій, в яких постраждало 1,8 тис. осіб і понад 700 з них загинуло. Частка надзвичайних ситуацій кожного виду транспорту приведена на рис 3.1.

В Україні існує розгалужена мережа транспортних комунікацій, зокрема довжина залізниць становить 22,6 тис. км, автомобільних шляхів — 172,3 тис. км. На долю залізничного транспорту припадає близько 60 % вантажних перевезень, автомобільного — 26 %, водного — 14 %.

Причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є технічна несправність колій, засобів сигналізації, автоматики та рухомого складу, помилки диспетчерів та машиністів, розмиви колій, осипи, обвали та інші природні надзвичайні ситуації, а ВІЛ/СНІД також ситуації, пов’язані із загорянням, витоком, вибухом речовин, що перевозяться. Аналіз аварійної ситуації на залізничному транспорті показує, що основною причиною аварій є елементарні помилки та безвідповідальність обслуговуючого персоналу.

Ризик для безпеки життя людини на водному транспорті вищий, ніж на залізничному чи авіаційному, проте нижчий, ніж на автомобільному. Щорічно в світі зазнають аварії близько 8 тис. суден, з них 200 тонуть. Під час аварій на водному транспорті щорічно гине 2 тис. осіб.

Аварії на авіаційному транспорті відбуваються не дуже часто, але падіння літаків практично завжди закінчуються численними жертвами, що створює умови для широкого соціального резонансу. Питанням безпеки на авіаційному транспорті приділяється дуже ВІЛ/СНІД серйозна увага, проте прикрі випадки відбуваються через несправність технічних систем, погодні умови, помилки диспетчерів (зіткнення літаків над Німеччиною у 2002 році), помилки пілотів (аварія Су-27 на авіашоу у Львові в 2002 році, у якій загинуло більше 80 осіб) і навіть прикрі випадки під час військових навчань (у 2001 році українською ракетою був збитий пасажирський літак, що прямував з Ізраїлю до Росії).

До дорожньо-транспортних НС відносять ДТП з автотранспортом, у яких гинуть 3 та більше осіб або кількість постраждалих становить 5 та більше осіб. Причинами дорожньо-транспортних аварій та надзвичайних ситуацій є, насамперед, порушення правил дорожнього руху, відсутність досвіду, слабка підготовка та реакція водіїв, управління ВІЛ/СНІД транспортом у нетверезому стані, незадовільний стан доріг, відсутність дорожніх знаків, несправність світлофорів тощо.

Потребує ремонту значна частина з 17 тис. мостів, що є в Україні.

Довжина магістральних газопроводів в Україні становить понад 35 тис. км, 4 тис. км нафтопроводів та 3,3 тис. км продуктопроводів. Перекачування нафти та газу забезпечують 120 перекачувальних станцій. За період з 1997 по 2000 роки на українських трубопроводах сталося 136 надзвичайних ситуації, що, в основному, пов’язані з крадіжками нафти з трубопроводів.

3.6. Пожежна безпека

Пожежі та причини її виникнення


Пожежа — неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральні і матеріальні збитки, а іноді призводить до загибелі людей.

² недотримання правил пожежної безпеки;

² необережне поводження з вогнем;

² несправність ВІЛ/СНІД електрообладнання;

² аварії, катастрофи;

² природні явища.


Горюча речовина — тверда, рідка або газоподібна речовина, здатна окислюватись з виділенням тепла та випромінюванням світла.

Окислювач —кисень, хлор, фтор, сірка та інші речовини, які при нагріванні або ударі мають здатність розкладатися з виділенням кисню.

Джерело запалювання —вплив на горючу речовину та окислювач, що може спричинити загорання. Джерела запалювання поділяються на відкриті і приховані.


documentanveexl.html
documentanvemht.html
documentanvetsb.html
documentanvfbcj.html
documentanvfimr.html
Документ ВІЛ/СНІД